Історія Голосковицької школи

        Історія школи є частиною історія села Голосковичі. У давнину місцеве населення було неграмотне. Важко працюючи на панщині, люди боролися не лише за своє виживання. Перші паростки грамотності дітям давали сільські дяки, які знали грамоту. У звичайній сільській хаті за простими лавами місцевий дяк вчив дітей читати і рахувати. Ця хата називалася дяківкою, бо у другій половині проживала сім'я дяка. 

          Початки освіти беруть свої корені із часів скасування кріпосного права в Австрійській імперії у 1848 році. У 1865 році в окремій сільській хаті-школі працював перший  учитель Дмитро Назар. З 1873 року дітей навчають учетильки Емілія Семенович, Степанія Плесовна і Іванна Матейко.

Під час Першої Світової війни 1914-1916 рр. школа не працювала, бо відразу за селом була перша лінія оборони російських військ. Згодом село було зовсім зруйноване, а населення евакуйоване подалі від фронту. Після війни, разом з відбудовою села громада спорудила школу. Тут розміщувалося 2 класи, а в іншій частині приміщення проживав учитель.

       В період німецької окупації (1941-1944рр.) школа працювала з певними перервами лише два роки. У липні 1944 року село було визволене від німецьких окупантів. Першого вересня школа почала навчання.

Починаючи із 1949 року школа стає семирічною. Відкривається п'ятий клас за рахунок сільських дітей різного віку, які під час окупації не вчилися.

В 1958 році школа стала восьмирічною.